Як Україна йшла до незалежності

За останні сто років Україна оголошувала незалежність п’ять разів. Успішною виявилася тільки остання спроба. Але хто знає, як би все склалося, якби одна з попередніх спроб увінчалася успіхом – тоді на політичній карті світу була б зовсім інша країна, з іншими кордонами і зовсім іншою історією.

СПРОБА №1

Хто проголосив: Українська Центральна Рада
Де: Київ
Коли: 22 cічня 1918 року

Проголошення незалежності України стало можливим після революції 1917 року і повалення монархії в колишній Російській імперії. На чолі національно-визвольного руху тоді виступила Центральна Рада – демократичний парламент України.

Четвертий Універсал Центральної Ради не тільки оголосив Українську Народну Республіку (УНР) «самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою», а й проголосив радикальні соціальні реформи. Наприклад, Центральна Рада зобов’язалася передати селянам землю без викупу, встановити державний контроль над банками, націоналізувати природні ресурси і велике виробництво. Крім того, Універсал гарантував демократичний устрій, особисті і громадянські свободи, а також – повну рівноправність і національно-культурну автономію для всіх національностей, які проживали в Україні. До речі, текст Універсалу був опублікований на всіх основних мовах, на яких спілкувалися жителі України – українською, російською, польською та ідиш.

Перша спроба зробити Україну незалежною закінчилася невдачею. Через тиждень після проголошення IV Універсалу Центральна Рада змушена була покинути Київ – до столиці підступали «червоні» війська.

СПРОБА №2

Хто проголосив: Українська Національна Рада
Де: Львів
Коли: 19 жовтня 1918 року

Після розвалу Австро-Угорської імперії Західна Україна виявилася покинутою напризволяще. Втім, на ці землі відразу ж знайшовся претендент: відроджена Польська держава. Однак місцеві українці підкорятися Польщі не збиралися. Вони обрали власний парламент – Національну Раду, який оголосив про створення української держави. Щоправда, кордонів у цієї держави поки що не було – передбачалося, що до її складу увійдуть українські території колишньої імперії, тобто Галичина, Буковина і Закарпаття.

Через кілька днів українські солдати колишньої австро-угорської армії підняли повстання у Львові та змусили місцевого австрійського намісника передати владу Національній Раді.

Рада оголосила про створення Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). Більшість жителів нової республіки хотіли, щоб вона об’єдналася з рештою України. Лідери ЗУНР не відчували особливого ентузіазму з цього приводу, але змушені були рахуватися з настроями громадян. Зрештою, 22 січня 1919 року дві українські республіки – УНР і ЗУНР – підписали знаменитий «Акт Злуки». Згідно з цим документом, ЗУНР перетворювалася в Західну область УНР. Однак, до справжньої єдності було далеко: як з’ясувалося, «східних» і «західних» лідерів хвилювали різні проблеми. Для керівництва УНР головний ворог розташовувався на сході, в Росії: це були «червоні» і «білі». А керівників ЗУНР набагато більше турбувала Польща, яка не збиралася відмовлятися від претензій на Західну Україну.

Зрештою, влітку 1919 року територія ЗУНР була окупована польськими військами.

СПРОБА №3

Хто проголосив: Сойм Карпатської України
Де: Хуст
Коли: 15 березня 1939 року

У період між двома світовими війнами Закарпаття входило до складу Чехословаччини. Але в 1938 році ця держава зникла з карти Європи, ставши жертвою агресивних апетитів гітлерівської Німеччини і надмірної поступливості Англії і Франції. В таких умовах Карпатська Україна оголосила спочатку автономію, а потім – незалежність. Нова держава встигла прийняти Конституцію і навіть обрати президента (ним став греко-католицький священик Августин Волошин). Підтримати молоду Карпатську Україну приїхало чимало українців з Галичини і з еміграції. У мріях деяких з них Карпатська Україна бачилася ядром, навколо якого в майбутньому відродиться соборна Українська держава. Втім, у той же час більшість галичан і емігранти критикували Августина Волошина та його уряд за недемократичність. Крім того, невдоволення українських демократів викликав той факт, що Волошин розраховував на підтримку Гітлера.

Надії лідерів Карпатської України виявилися марними. Для Німеччини доля Закарпаття була лише розмінною картою у геополітичній грі. Вже через чотири дні після оголошення незалежності Карпатську Україну окупували війська союзниці Гітлера – Угорщини.

СПРОБА №4

Хто проголосив: Організація українських націоналістів
Де: Львів
Коли: 30 червня 1941 року

Найбільш суперечлива спроба оголосити незалежність відбулася після того, як Львів був зайнятий німецькими військами. Лідери ОУН розраховували, що, зіткнувшись з фактом проголошення незалежності України, німці змушені будуть її визнати. Учасник подій Кость Паньківський згадує, що націоналістам вдалося переконати всю українську еліту Львова (в тому числі митрополита Андрія Шептицького), що німці вже «дали добро». За словами Паньківського, «національні збори», які проголосили незалежність, викликали суперечливе враження: «запрошені не знали, що буде предметом наради; незрозуміла тоді більшості поспішність, нервовий настрій».

Причина нервового настрою стала відома пізніше: як з’ясувалося, лідери ОУН блефували і не поставили німців до відома щодо своїх задумів. А ті, у свою чергу, мали абсолютно іншу точку зору на майбутнє України.

Вже через тиждень більшість лідерів ОУН були заарештовані, а ті, що залишилися на волі, змушені були піти в підпілля. До речі, українські демократи, а також та частина ОУН, яку очолював Андрій Мельник, не підтримали акцію 30 червня, назвавши її авантюрою.

СПРОБА №5

Хто проголосив: Верховна Рада Української РСР
Де: Київ
Коли: 24 серпня 1991 року

«За» незалежність України проголосували 346 депутатів, проти – тільки четверо. Цікаво, що українську самостійність підтримала не тільки національно-демократична опозиція, а й абсолютна більшість депутатів-комуністів.

А 1 грудня 1991 року про майбутнє країни висловилися і її громадяни. У всеукраїнському референдумі взяли участь 84% виборців, 90% з них – проголосували за незалежність. Найбільше прихильників самостійності виявилося в Тернопільській та Івано-Франківській областях, найменше – у Криму і Севастополі (хоча і там кількість тих, хто проголосував «за», перевищила 50%).

Першою іноземною державою, що визнала незалежність України, стала Польща. Це сталося 2 грудня 1991 року. В той же день, але трохи пізніше, про визнання України як незалежної держави офіційно оголосив прем’єр-міністр Канади Брайан Малруні.