Як ми будемо обирати наступний парламент?

Ще восени 2017 року Верховна Рада прийняла в першому читанні новий Виборчий кодекс. Точніше, раніше такого кодексу взагалі не було, а різні вибори в Україні проводилися за різними законами. Якщо Кодекс набуде чинності (а для цього депутати повинні проголосувати за нього у другому читанні), то вже на наступних парламентських виборах на виборчих дільницях нас чекає чимало сюрпризів.

ВИБОРИ – ТІЛЬКИ ЗА ПАРТІЙНИМИ СПИСКАМИ

Як є? Зараз половина депутатів парламенту обирається за списками партій, а інша половина – за мажоритарними округами. Приходячи на виборчу дільницю, ми отримуємо два бюлетеня: один – з назвами партій, єдиний для всієї країни, і другий – з прізвищами кандидатів, які в кожному окрузі різні.

Як буде? Після набуття чинності нового кодексу вибори будуть проходити за пропорційною системою – тобто тільки за партійними списками. Це означає, що на виборчій дільниці ми отримаємо тільки один бюлетень.

Що в цьому хорошого? Мажоритарні округи – справжній подарунок для будь-якої «партії влади», яка втрачає підтримку в суспільстві. Вона може завести своїх висуванців до парламенту як «незалежних», щоб уже в стінах Верховної Ради вони поповнили ряди партії. Скасування «мажоритарки» відніме у партій таку можливість.

Що в цьому поганого? «Партійні» вибори ніяк не завадять великому бізнесу купувати місця в списках партій, політикам – займатися демагогією і популізмом, а правлячій партії – перекуповувати депутатів вже в парламенті.

ЧОГО НЕМАЄ У ВИБОРЧОМУ КОДЕКСІ?

Варто відзначити, що деякі зміни, які дозволили б реально перетворити українські вибори зі змагання гаманців у змагання програм, у виборчому кодексі не з’явилися. Йдеться, наприклад, про скасування грошової застави для участі у виборах, яка часто є непосильною для невеликих партій і небагатих активістів.

ПАРТІЙНІ СПИСКИ БУДУТЬ ВІДКРИТИМИ

Як є? Кого включати в список і під яким номером – вирішує сама партія. Виборці на цей процес ніяк не впливають. За словами експертів, нерідко місця в прохідній частині списку просто продаються.

Як буде? Вся країна буде розділена на регіональні округи. В основному ці округи збігаються з областями. Правда, Кривий Ріг стане окремим округом, у Києві буде два округи, а Херсонську область об’єднають з Кримом і Севастополем. Партіям доведеться складати відразу кілька списків: регіональні – окремий для кожного округу, і додатковий (навіщо він потрібен – розповімо трохи нижче).

Що в цьому хорошого? Виборець зможе проголосувати не тільки за партію, а й за того кандидата, який йому більше сподобається. Це означає, що якщо партія включить до свого списку якогось олігарха, то він виявиться в рівних умовах з усіма іншими кандидатами. До речі, передбачається, що в бюлетені потрібно буде поставити поки не звичну «пташку», а дві цифри – номер партії і номер кандидата.

Що в цьому поганого? Ця система дуже складна. А розподіляти місця в парламенті буде ще складніше – доведеться спочатку визначити загальну виборчу квоту партії, потім вираховувати кількість обраних депутатів по кожному округу, а «зайві» місця розподілити між учасниками додаткового списку. А чим складніша система – тим більше можливостей не тільки для різних маніпуляцій, але і для банальних помилок при підрахунку.

ПРОХІДНІЙ БАР’ЄР ЗНИЗЯТЬ

Як є? Зараз до парламенту потрапляють лише ті партії, які на виборах набирають більше 5% голосів виборців.

Як буде? Новий кодекс пропонує знизити прохідний бар’єр до 4%.

Що в цьому хорошого? Чим нижчий прохідний бар’єр, тим більше партій зможуть потрапити в парламент. Теоретично, кожна партія представляє тих, хто проголосував за неї людей, а значить – люди, які підтримали невеликі партії, отримають своїх представників у Раді.

Що в цьому поганого? Більше – не завжди краще. Низький прохідний бар’єр створює більше можливостей потрапити в парламент екстремістським і популістським політичним силам.

ЯК У ЄВРОПІ?

У різних європейських країнах вибори проходять по-різному. У деяких країнах діє пропорційна система (вибори за партійними списками), в інших – мажоритарна (вибори по округах). Наприклад, Великобританія під час парламентських виборів «ділиться» на 659 округів, кожен з яких обирає одного депутата парламенту. Для перемоги на виборах достатньо простої більшості голосів. Навіть перевага в один голос забезпечує кандидату заповітний депутатський мандат. Цікаво, що такого поняття, як «день тиші», в Британії немає: агітувати за свого кандидата дозволено навіть у день виборів.

Мажоритарна система діє і у Франції. Особливість виборів по-французьки – голосування в два тури. Для обрання в першому турі кандидатові потрібно отримати більше половини голосів виборців, що прийшли на вибори, і не менше 25% від загального числа виборців округу. Якщо такого результату не досяг ніхто з претендентів – проводиться другий тур. У ньому беруть участь кандидати, що набрали більше 12,5% голосів від загального числа виборців.

У Швеції, навпаки, голосують за партійні списки. При цьому виборці можуть самі визначити, хто саме зі списку потрапить до парламенту, поставивши позначку навпроти імені одного з кандидатів.

А в Німеччині – взагалі все складно. Кожен німецький виборець ставить на бюлетені два хрестики. Перший він малює напроти прізвища кандидата від його виборчого округу. Між обраними таким чином політиками розподіляється половина місць у парламенті. Другий хрестик потрібно поставити навпроти назви партії. Причому партійні списки в кожній федеральній землі – різні.

ЖІНКИ ОТРИМАЮТЬ ГАРАНТОВАНЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО

Як є? Українська політика залишається переважно чоловічою справою. У нинішньому складі парламенту з 450 депутатів – лише 47 жінок. У Верховній Раді попереднього скликання їх було 44, а в першому парламенті незалежної України – взагалі всього 11.

Як буде? Новий кодекс гарантує рівність чоловіків і жінок. Передбачається, що в кожній п’ятірці кандидатів у партійному списку може бути не більше трьох представників однієї статі.

Що в цьому хорошого? Навіть найзавзятішим жінконенависникам доведеться виділити місця в своїх списках для жінок – і це не може не радувати.

Що в цьому поганого? Імовірно, це єдине нововведення у виборчому законодавстві, в якому ми не знайшли ніяких «підводних каменів».

ШВЕЙЦАРСЬКИЙ ВАРІАНТ

Найбільш курйозна система виборів – у Швейцарії. У більшості кантонів кожна партія може подати відразу кілька списків – наприклад, списки чоловіків, жінок, молоді або літніх людей. Своєю чергою виборці мають можливість проголосувати як за список цілком, так і розділити голоси між кількома кандидатами в одному списку або навіть віддати голоси за кандидатів з різних списків. Справа в тому, що кожен швейцарський виборець має на виборах стільки голосів, скільки депутатів представляють його регіон в парламенті. Наприклад, житель кантону Цюріх має 34 голоси, а житель кантону Урі – тільки один.