Чому ліки стільки коштують? Чи можна ціну знизити?

Ціна на будь-який продукт складається з безлічі статей витрат: на виробництво, оплату праці, доставку, просування тощо. У випадку з ліками додається ще довгий (часто багаторічний) період досліджень, випробувань, у тому числі і клінічних (тобто на людях), витрати на реєстрацію препарату. До того ж у фармацевтичній галузі як ніде багато корупційних ризиків, які також закладаються у вартість препарату.

У результаті ми маємо досить дивну ситуацію – одні і ті ж ліки в Європі коштують менше, ніж в Україні. А імпортні ліки в наших аптеках необґрунтовано дорогі, навіть з урахуванням витрат на логістику. Уся справа в ціноутворенні, на яке в нашій країні впливає безліч факторів, яких просто немає в країнах Європи.

ЧОМУ ЛІКИ В УКРАЇНІ ДОРОГІ?

У нашій країні ціни на ліки, дійсно, відрізняються від європейських і взагалі світових (різниця може становити і 300%, і 500%). І цьому є, як мінімум, дві причини.

Перша причина – це корумпованість фармацевтичної галузі. Виробники платять за просування своєї продукції, а до недавнього часу платили ще й за можливість виконувати держзамовлення (сьогодні держава вже закуповує ліки через міжнародні організації).

Друга причина – неефективна система контролю. Фактично ціноутворення віддано на відкуп виробникам – у них найбільше розв’язані руки. Але крім того, що виробник може встановити на свій продукт високу ціну (з огляду на значну корупційну складову), наступним на черзі буде дистриб’ютор. Йому закон дозволяє збільшувати вартість препарату на 12% (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 р. № 333). Потім ліки потрапляють в аптеку, яка також виставляє свою ціну – тут вже дозволяється (тією ж постановою) встановлювати роздрібну націнку до 25% від закупівельної ціни.

ЦЕ ВСЕ? АБО ЩОСЬ ЩЕ ВПЛИВАЄ НА ЦІНУ ПРЕПАРАТІВ?

Українці багато платять за рекламу медпрепаратів, у той час як в інших країнах такий контент заборонений, відповідно, і немає такої статті витрат у виробника. Ми також платимо за свободу вибору, як це не парадоксально (чим більша конкуренція на полицях аптек, тим більше вкладають виробники в їх просування). У країнах, де велика частина препаратів рецептурні, а їх вибір не такий великий і до того ж ефективно працює система реімбурсації, ціни на ліки нижчі.

Є ще одна причина, яка впливає на подорожчання ліків. Це – занадто маленький Національний перелік основних ліків. Це ті препарати, ціни на які регулюються державою. Щоб потрапити до цього переліку, виробники прагнуть знизити вартість. Натомість вони отримують гарантований ринок збуту, так як їх препарат будуть виписувати пацієнтам. Сьогодні в цьому переліку близько 500 найменувань препаратів, хоча в 2006 році було близько 800.

ХТО МОЖЕ ЗМІНИТИ ЦІНУ НА БУДЬ-ЯКІ ЛІКИ?

Є різні думки з цього приводу. З огляду на те, що в аптеках ціни на одні і ті ж ліки можуть значно відрізнятися (як на 2-5 гривень, так і на 100-200), очевидно, що великий вплив на ціноутворення чинить політика аптечної мережі. Наприклад, волонтери, які допомагають пацієнтам з оплатою аптечних чеків, нерідко публікують інформацію про те, що вартість ліків у лікарняних аптеках набагато вища (іноді в півтора рази), ніж у звичайних міських. Крім того, є дорогі аптечні мережі, а є аптеки з лояльною ціновою політикою і так звані склади, з якими часто співпрацюють благодійні фонди та волонтери з метою великих закупівель. Тобто у аптек є достатньо можливостей, щоб при необхідності рухати ціну вгору. Але це на практиці.

Офіційно ж аптекарі заявляють, що вплив аптечної мережі в цій сфері мінімальний. Наприклад, директор Аптечної професійної асоціації України Володимир Руденко під час травневої робочої зустрічі учасників фармринку заявляв, що ні аптеки, ні дистриб’ютори не мають відношення до зростання цін. За його словами, кінцева ціна ліків ніколи не формувалася в аптеці, а про причини дорожнечі потрібно дізнаватися у виробників. Причина проста – аптечна діяльність, як і діяльність дистриб’юторів, зарегульована постановою Кабміну про рівень аптечних націнок, а виробників, натомість, ніхто в цьому плані не контролює.

ЯК МОЖНА ЗНИЗИТИ АПТЕЧНІ ЦІНИ?

По-перше, розширити список ліків, ціни на які регулюються державою. Сьогодні такими є, наприклад, препарати для пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом II типу і гіпертонією. Вони входять у програму реімбурсації, за якою ціни на препарати встановлюються як референтні, тобто середньозважені за європейськими цінниками, і частково компенсуються державою.

По-друге, обмежити роздріб. Більше 80% продажів ліків в нашій країні припадає на роздрібні, тобто на покупки, які пацієнти роблять самі в аптечних мережах (причому часто без призначення лікаря). Тут включаються вже чисто комерційні механізми, як і з будь-яким іншим товаром. Якби ті ж 80% ліків закуповувалися централізовано, а потім видавалися пацієнтам за пред’явленим лікарським рецептом, ціни були б лояльніші.

По-третє, заборонити рекламу медпрепаратів.