Чим займалися нинішні українські політики у дні проголошення Незалежності України

З тих політиків, які проголошували незалежність України в серпні 1991 року, лише одиниці досі залишаються «в строю». А в перших лавах української політичної еліти і зовсім немає жодного «будівельника незалежності». Ну а нинішні «перші особи» держави в ті дні здебільшого навіть не думали про політику. Одні робили перші кроки в бізнесі, інші були завсідниками танцмайданчиків, а треті взагалі чекали чергову серію «Качиних історій» по телеку.

Петру ПОРОШЕНКУ в серпні 1991 року було 25 років. Він уже був одружений і виховував шестирічного сина Олексія. Майбутній президент тоді навчався в аспірантурі на кафедрі міжнародних економічних відносин Київського університету ім. Шевченка. Втім, міжнародні економічні відносини він осягав не тільки на парах: паралельно Порошенко працював заступником генерального директора Об’єднання малих підприємств і підприємців «Республіка» і очолював фірму «Біржовий дім «Україна». До речі, саме в 1991 році він заробив свій перший мільйон.

Володимир ГРОЙСМАН в серпні 1991 року навряд чи замислювався про те, наскільки важливі події відбуваються в країні. Його більше хвилювала та обставина, що через тиждень закінчаться літні канікули і доведеться йти до восьмого класу Вінницької середньої школи №35.

Андрій ПАРУБІЙ в серпні 1991 року вже займався політикою і навіть був депутатом Львівської обласної ради (хоча тоді йому було всього 20 років). Щоправда, представляв він вельми сумнівну політичну силу – ультраправу Соціал-національну партію України. У вільний від депутатства час Парубій навчався на історика у Львівському університеті ім. І. Франка і брав участь у карпатській архітектурно-археологічній експедиції.

Олександр ТУРЧИНОВ у серпні 1991 року мав солідну партійну посаду – він завідував відділом пропаганди Дніпропетровського обкому комсомолу. Як відомо, для комсомольських функціонерів у роки перебудови створювалися пільгові умови для початку бізнесу. Чим Турчинов і скористався: він, разом з партнерами, створив українську філію московського інформагентства АПН і займався видавництвом книг і газет.

Арсен АВАКОВ у серпні 1991 року активно розвивав свій бізнес, заснувавши вже друге своє підприємство – банк «Базис». Ну а свою першу фірму – «Інвестор» (до речі, одне з перших акціонерних товариств у Харкові) – Аваков створив у 1990 році, після того як звільнився з посади інженера в Харківському інституті охорони вод.

Юрій ЛУЦЕНКО в серпні 1991 року значно просунувся  кар’єрними сходами. З простого інженера-технолога Рівненського заводу ім. 60-річчя Жовтня він перетворився на начальника технічного цеху. До речі, батько Юрія Віталійовича в той час був першим секретарем Рівненського обкому Комуністичної партії.

Юлія ТИМОШЕНКО в серпні 1991 року вже приміряла на себе лаври «паливної принцеси». За кілька місяців до проголошення незалежності 30-річна Юлія разом з чоловіком Олександром створили корпорацію «Український бензин», яка однією з перших почала поставляти українським підприємствам російські нафтопродукти. Сама Тимошенко займала в корпорації пост комерційного директора.

Олег ЛЯШКО в серпні 1991 року освоювався в столиці. За кілька місяців до цього 18-річний тваринник з колгоспу «Прогрес» переїхав до Києва – працювати в редакції газети «Молода гвардія».

Андрій САДОВИЙ в серпні 1991 року був справжнісіньким пролетарем. Він працював наладчиком радіоелектронної апаратури на заводі «Львівприлад».

Віталій КЛИЧКО в серпні 1991 року навчався на фізрука в Переяслав-Хмельницькому педінституті і займався спортом. Щоправда, тоді він віддавав перевагу не боксу, а кікбоксингу. Проголошення незалежності застало 20-річного спортсмена в Угорщині – він був там на змаганнях.

Арсеній ЯЦЕНЮК в серпні 1991 року починав доросле життя. Він якраз закінчив школу «з англійським ухилом» у Чернівцях і був зарахований на юридичний факультет Чернівецького університету. Арсеній був типовим представником тодішньої «золотої молоді»: на радощах після закінчення школи вони з товаришами у складчину купили автомобіль ВАЗ.

Мустафа НАЙЄМ в серпні 1991 року був десятирічним хлопчиком. Його сім’я якраз переїхала до Києва з Кабула (батько майбутнього журналіста і депутата був заступником міністра освіти в прорадянському уряді Афганістану).

Вадим РАБИНОВИЧ в серпні 1991 року радів свободі. За місяць до проголошення незалежності він якраз покинув стіни виправно-трудового табору суворого режиму. В це неприємне місце Рабинович потрапив у 1984 році – його звинувачували в «розкраданні державних коштів в особливо великих розмірах». Відразу після звільнення майбутній політик занурився в бізнес і активно почав заробляти стартовий капітал.

 А що в серпні 1991 року робили ви?..