Бити чи не бити? Як карають за провини в школах різних країн

Більшість сучасних психологів і психіатрів, що спеціалізуються на темі виховання дітей, виступають проти тілесних покарань. У битті дитини немає ніякого освітнього ефекту, але відносини з батьками будуть отруєні навічно. І все ж, у багатьох країнах світу до сих пір існує система покарання дітей (у тому числі і фізичного) – як удома, так і в школі.

БИТТЯ – ПОЗА ЗАКОНОМ. Лупцювати дітей і застосовувати до них інші методи фізичного покарання заборонено на законодавчому рівні (як мінімум) у 44 країнах світу. Першою країною, яка ввела в 1979 році повну заборону на тілесні покарання, була Швеція.

При цьому в деяких державах розділяються питання тілесних покарань вдома і в школі. Наприклад, у країнах Скандинавії та Ірландії законодавчо заборонено карати дітей всюди, а в Британії – при забороні покарань у школі покарання вдома залишаються на совісті батьків.

Тілесні покарання до сих пір залишаються допустимими переважно в консервативних країнах, таких як Єгипет або Сирія. Разом з тим, у сучасному Сінгапурі покарання ротанговими палицями активно практикується для підтримання дисципліни серед школярів. Утім, карають тільки хлопчиків, а бити дівчаток тут категорично заборонено.

ЧИТАЙ КОРАН! За запізнення на урок навіть з поважної причини учневі в Пакистані доведеться читати Коран 8 годин підряд (відзначимо, що це правило стосується не тільки учнів, а й учителів). А за більш серйозні проступки тут можна отримати кілька ударів палицею.

ВУХА ВІДІРВУ. У М’янмі донині процвітають публічні тілесні покарання. За розмови на уроці, біг на перерві або невиконане завдання учнів б’ють при всьому класі тростиною по ягодицях, литках і руках. А якщо школяр дуже серйозно провинився, його змушують присідати зі схрещеними ногами, а вчитель при цьому тягне його за вуха.

КОНСЕРВАТИВНИЙ ПІДХІД. У Британії в 2011 році Консервативна партія країни пропонувала повернути тілесні покарання в школу. Мотивували це тим, що молоде покоління британців зовсім розперезалося і не визнає жодних авторитетів. Але зараз право на те, щоб карати дітей, британські вчителі не використовують.

ПОКАРАТИ БАТЬКІВ. У Франції дітей бити ніхто не буде, але їм може «влетіти» за непунктуальність батьків. Наприклад, якщо батьки забули вчасно забрати дитину зі школи, то їм загрожує штраф, а дитині – поставлять незадовільну оцінку з поведінки.

У ШКОЛУ – ВЛІТКУ. Існує покарання, якого в Німеччині побоюються і діти, і батьки – літня школа. Тих, хто пропускав уроки і не набрав потрібну кількість навчальних годин, «засуджують» до трьох тижнів щоденного відвідування школи під час літніх канікул. А оплачують це «задоволення» батьки.

ПОХІД ДО ПСИХОЛОГА. У деяких штатах США все ще існують тілесні покарання. Але все ж у більшості випадків найстрашнішим покаранням є відсторонення школяра від занять. При цьому батьків зобов’язують пройти з дитиною курс у психотерапевта, щоб розібратися в причинах його поганої поведінки.

ЯК У ГУЛАГУ. У Радянському Союзі тілесні покарання в школах офіційно були заборонені. Утім, заборона нерідко порушувався, особливо в трудових комунах, в дитячих установах системи ГУЛАГ і в дитячих виправних установах.

Учити дитину уму-розуму за допомогою «солдатського ременя» не гребували навіть найосвіченіші та ліберальні батьки. Прочуханкою, до речі, не обмежувалися: популярним видом покарання було викручування вух. Також дітей ставили в куток, а під коліна нерідко підсипали гречку або горох. Зараз це сприймається як витончені тортури, а в минулі роки таке покарання діти зазвичай терпіли мовчки.

ЯК В УКРАЇНІ? Фізично карати дитину в українських школах категорично заборонено. Максимум, що може загрожувати злісному хулігану – візит до директора або, в найбільш запущених випадках, виключення зі школи. Проте фізичні покарання дітей як і раніше практикуються в багатьох сім’ях.

До речі, широко відомий доктор Комаровський у 2016 році заявляв про те, що на агресію дитини необхідно відповідати агресією, і закликав до застосування фізичних покарань. Його заява викликала шквал емоцій у батьків, які розділилися на два табори: одні підтримали Комаровського, а інші – вважали подібну поведінку непедагогічною і такою, що принижує гідність дитини.